Опис
досвіду
учасника районного етапу всеукраїнського Конкурсу
«Учитель року -2015»
номінація «Хімія»
учителя хімії та біології
Малокатеринівського НВК «Мрія»
Білецької Олени Сергіївни
“Вчення, позбавлене всякого інтересу і взяте тільки силою примусу, вбиває в
учні прагнення до оволодіння знаннями. Заохотити дитину до навчання набагато
більш гідне завдання, ніж приневолити”
(К. Д.
Ушинський)
"... Нудьга є найнебезпечнішою отрутою. Вона діє безперервно, вона
зростає, оволодіває людиною і тягне її до найбільших надмірностей"
(М.В. Остроградський)
Приходячи вперше в кабінет хімії, багато учнів
цікавляться хімією як експериментальною наукою, очікуючи цікаві досліди, але
зіткнувшись з великим обсягом теоретичного матеріалу більшість з них втрачають
інтерес до кінця другої або третьої чверті. Завдання вчителя полягає в тому,
щоб інтерес учнів не тільки не згас, але навпаки став ще більшим.
Важливу роль в підвищенні пізнавального інтересу
учнів до хімії має хімічний демонстраційний експеримент. Він є не тільки
необхідною умовою досягнення усвідомлених опорних знань з хімії, але й полегшує
розуміння технології хімічних виробництв, сприяє розвитку спостережливості,
умінь пояснювати спостережувані явища, використовуючи для цього теоретичні
знання, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Одночасно експеримент – це і джерело знань. Він
розвиває логічне мислення, уміння абстрактно розмірковувати. На основі
експерименту учні переконуються, що теорії та гіпотези виникають не випадково,
вони створюються на основі фактів, отриманих дослідним шляхом. Тому розкриття
пізнавального значення кожного досліду – основна вимога до хімічного експерименту.
Хімічний експеримент належить до специфічних
методів навчання, що зумовлено особливістю предмета ― хімії, при вивченні якого
не можна упускати наочність. Експеримент дозволяє не тільки як можна докладніше
зрозуміти, що ж відбувається в конкретній хімічній реакції, але і допомагає
підвищити інтерес учнів до хімії.
Пізнавальний інтерес являє собою вибіркову
спрямованість до області пізнання. В пізнавальний інтерес також вплетені
емоційні прояви: здивування, чекання нового, переживання інтелектуальної
радості та успіху.
Під час проведення експериментів школярі починають
логічно мислити і міркувати. Рух до істини починається зі здивування, а воно
для більшості школярів виникає саме в процесі експерименту, коли той, хто
проводить досліди, ніби чарівник, перетворює одні речовини в інші,
спостерігаючи разючі зміни в їх властивостях.
При традиційному способі викладання вчитель часто
ставить учня в положення об'єкта переданої йому ззовні інформації. Такою
постановкою освітнього процесу вчитель штучно затримує розвиток пізнавальної
активності учня, завдає йому великої шкоди в інтелектуальному і моральному
відношенні. Ще В.А. Сухомлинський говорив:
"Страшна це небезпека – неробство за партою; неробство шість годин щодня,
неробство місяці і роки. Це розбещує".
Інший вітчизняний педагог М.В. Остроградський
писав: "... Нудьга є найнебезпечнішою отрутою. Вона діє безперервно, вона
зростає, оволодіває людиною і тягне її до найбільших надмірностей".
Зараз згадати ці слова особливо своєчасно, оскільки
існує проблема втрати пізнавального інтересу учнів до навчання взагалі і на
уроках хімії зокрема, і, як наслідок, відбувається погіршення успішності.
Особливо важливим, на мою думку, є зацікавлення учнів на початку вивчення
предмету в 7 та 8 класах.
Учні проявляють неабиякий інтерес при спостереженні за хімічними реакціями,
що супроводжуються виділенням газу, випадінням осаду, зміною забарвлення,
появою запаху, тепловим ефектом. А ще цікавіше для них проводити досліди
власноруч. Це підтвердив педагогічний експеримент, який був проведений мною в
2012-2013 навчальному році серед учнів 8 класу (Додаток 1).
Перед початком експерименту клас був розділений на дві групи:
експериментальну (ЕГ) і контрольну (КГ). Важливою умовою поділу стало те, щоб
обидві групи були рівноцінними за якістю знань учнів (тобто в кожній групі є
учні з високим, достатнім, середнім та низьким рівнем знань). Протягом
навчального року учні експериментальної групи власноруч проводили
хімічні експерименти, працювали з лабораторним посудом, вели спостереження за
зміною речовин під час перебігу хімічних реакцій, висували припущення щодо
подальших змін. Учні контрольної групи в ході навчання отримували пояснення
необхідного матеріалу лише теоретично і власноруч не виконували жодних
експериментів.
Результати досліджень доводять, що в учнів експериментальної групи рівень
внутрішньої навчальної мотивації до вивчення хімії зростає від середини першого
семестру до кінця другого. Учні, які входили в склад контрольної групи, не
виявили значного інтересу до вивчення предмету, і мають середній рівень
внутрішньої навчальної мотивації.
Тож, особливість хімічного експерименту як засобу пізнання полягає в тому, що в
процесі спостережень і при самостійному виконанні дослідів учні не тільки
швидше засвоюють знання про властивості речовин, але і вчаться підтверджувати
знання хімічними дослідами, а також набувають вміння працювати самостійно.
Якщо ми хочемо, щоб на наших уроках було цікаво, учні не нудьгували і
відчували, що не гають часу даремно, треба давати їм можливість приймати
рішення, критикувати, висловлювати свої думки, робити вибір. Існує ціла гама
методів, які дають таку можливість.
Реальний світ вимагає співпраці, колективного розв’язання проблеми.
Навчити, як давати собі раду, як ефективно діяти в групі, є життєво необхідним.
Досвід показує, що навчання окремої особи підсилюється співпрацею. Ділитись
ідеями, зрозуміло пояснювати одне одному свої погляди, вміти знайти компроміси
і зробити висновки – це вже освіта.
В своїй педагогічній діяльності я намагаюсь використовувати комплекс
методів, прийомів і форм для підвищення якості навчально-виховного процесу. Для
того, щоб виявити і розвинути здібності учня, я починаю з себе: оволодіваю
новими педагогічними технологіями, прогресивним педагогічним досвідом,
оптимально поєдную інноваційні та традиційні форми й методи навчання за умови
досконалого володіння змістом предмету.
Сучасна школа має стати міні-моделлю суспільства з вільними, партнерськими,
гуманними та демократичними стосунками. У рамках чинної педагогічної системи
роль такої міні-моделі виконує інтерактивне навчання.
Сьогодні не можна вважати викладання дисциплін якісним процесом, якщо
вчитель не використовує у своїй роботі з учнями комп’ютерні та інтерактивні
технології.
Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється
взаємодія вчителя і учня.
Мета інтерактивного навчання – створити комфортні умови навчання, при яких
учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить
продуктивним сам освітній процес.
Інтерактивне навчання здійснюється шляхом використання фронтальних та
кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор
та методів, що сприяють навчанню вміння дискутувати. Найбільш уживаними стали:
• при фронтальній формі роботи такі
технології : мікрофон, «мозковий штурм», ажурна пилка, «незакінчене речення»;
• при кооперативній формі: робота в
парах, робота в малих групах, акваріум;
• інтерактивні ігри: «Рольова гра»,
«Драматизація»;
• технології навчання у дискусії:
метод «Прес», «Обери позицію».
На практиці я використовую інтерактивні форми в цілому, або ж взявши
елементи, які більш доцільні віковій категорії. Саме інтерактивні методи дають
змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються
одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд,
логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і
реалізувати індивідуальні можливості.
Починаючи з 7 класу, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання,
починаючи з найпростіших інтерактивних технологій, таких, як мозковий штурм,
робота в парах і малих групах. Технологію «мікрофон» використовую як на етапі
актуалізації та коригування знань учнів, так і під час узагальнення матеріалу.
Ця технологія дозволяє кожному дуже швидко відповісти на поставлені питання або
висловити свою думку чи позицію. Я задаю запитання, а учні передаючи один
одному мікрофон, відповідають на них. Відповіді мають бути чіткими й
лаконічними. Іноді цей прийом поєдную з «незакінченими реченнями». Наприклад, у
7 класі, вивчаючи тему «Основні хімічні поняття», пропоную учням за варіантами
заповнити картку:
v Дрібна частинка речовини – це …
v Речовина, що складається з атомів хімічного елемента,
називається …
v До складу молекули азоту входить два атоми …
У 8 класі під час вивчення теми «Основні класи неорганічних сполук»
використовую технологію «сніжний ком». Клас поділяється на 3 групи по рядах.
Кожен ряд отримує перфокарту. Кожен учень повинен заповнити клітинку й швидко
передати іншому. Виграє той ряд, який першим правильно виконує завдання.
|
Формула кислоти
|
Назва кислоти
|
Назви солей
|
|
HCl
|
|
|
|
|
Сульфатна
|
|
|
|
|
Нітрати
|
|
|
Ортофосфатна
|
|
|
H2CO3
|
|
|
Для колективного обговорення використовую технологію «мозковий штурм».
Кожному надається можливість висловитись, всі ідеї приймаються й не
критикуються. Така технологія спонукає учнів до вияву творчості, дає їм
можливість висловлювати свої думки.
Під час вивчення теми «Карбонатна кислота і карбонати. Якісна реакція на
карбонат-іони» в 10 класі, розпочинаю урок з мотивації.
І. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Сьогодні ми продовжуємо вивчати тематичний блок «Карбон і Силіцій». Ви вже
вивчили прості сполуки, утворені цими елементами і найпростіші серед складних.
А зараз ми продовжимо вивчати складні сполуки на прикладі карбонатної кислоти.
Щоб правильно поводитись і знати застосування цієї речовини, треба детально її
дослідити і вивчити.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Прийом «Мозковий штурм»
Що ви знаєте про сполуку, яка вивчається? (учні на окремих аркушах пишуть
короткі відомості про H2CO3 і прикріплюють на дошці). А чи достатньо наших знань,
щоб бути освіченою людиною, правильно використовувати цю сполуку, поводитись із
нею?
А що б ви ще хотіли знати про карбонатну кислоту? (Можливі пропозиції
учнів: «як утворюється H2CO3?»,
«які властивості має?», «з чим реагує?», «які солі утворює?», «як якісна
реакція на карбонат-іон?»).
Найважливішим компонентом інтерактивного навчання, на мою думку, є
рефлексія. Вона дає можливість вчителям і учням осмислити, на скільки глибоко
був засвоєний матеріал та вносити певні корективи.
До описаного уроку можна запропонувати таку рефлексію:
♦
Із
яких оксидів утворюється H2CO3?
♦
Які
властивості має карбонатна кислота?
♦
Які
два види солей утворює?
♦
Яка
реакція є якісно на йон CO32-?
Закріпити свої знання ви можете, виконавши ланцюжок перетворень:
СО2 → СаСО3 →
Са(НСО3)2
→ СаСО3 → СО2 → К2СО3.
Однією з технологій інтерактивного навчання у старших класах є дискусія. За
визначенням учених, дискусія – це широке публічне обговорення певного спірного
питання. Воно значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість
виявити власну позицію, поглибити знання з обговорюваної проблеми, формує
навички відстоювати свою точку зору.
Важливим елементом дискусії є план, за яким учні можуть підготуватися до
обговорення, попрацювати з додатковою літературою, довідниками. Для того, щоб
дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та
взаємоповаги, тобто слід виробити правила культури ведення дискусії.
З усіх описаних прикладів, які я використовую в своїй практиці, можна
зробити висновок, що завдяки інтерактивним методам учні вчаться:
Ø Чітко висловлювати свою або колективну думку,
регламентуючи при цьому час;
Ø Обговорювати проблему та підбивати підсумки;
Ø Займати чітку позицію;
Ø Обґрунтовувати свою відповідь;
Ø Аналізувати випадок, ситуацію;
Ø Дотримуватись толерантності під час дискусії;
Ø Оцінювати вчинок, діяльність, викладаючи аргументи
обвинувачення чи захисту.
Комментариев нет:
Отправить комментарий